Ті, без кого старт неможливий
Коли тисячі бігунів перетинають стартову лінію Work.ua Київського півмарафону Незламності, ми бачимо неймовірну силу духу та результат ваших довгих тренувань. Але за кожним успішним забігом стоїть велика родина волонтерів.
Це люди, які прокидаються раніше за атлетів, заряджають драйвом кожен кілометр і першими зустрічають вас на фініші. Саме їхня енергія, відповідальність та щирість перетворюють спортивну подію на справжнє свято.
Ми поспілкувалися з тими, хто став “двигуном” Work.ua Київського півмарафону Незламності, щоб дізнатися, що надихає їх бути частиною цієї великої справи.
Єлизавета Попкова
волонтерський стаж: 12 років
Що саме надихнуло вас стати частиною волонтерської команди Run Ukraine і присвятити свій час Київського півмарафону?
В мене вже немає вибору (жартую). А насправді — сама думка, що ти будеш причетний до найбільших бігових подій в Україні. Хіба це не звучить захопливо? Як мінімум, це викликає інтерес. Також, для мене дуже важливо, що всі події зараз спрямовані на підтримку нашого війська, і це ще один із моїх способів допомогти нашим воїнам.
Згадайте свій перший досвід волонтерства на масових заходах: коли це було, де саме і які емоції ви тоді пережили?
Це був далекий 2016 рік. Київський марафон, який був одним з найбільш дощових. Я тоді була звичайним маршалом траси, стояла на перехресті та вказувала бігунам напрямок руху. Був такий сильний дощ, що здавалось, що учасники нас підтримували більше, ніж ми їх.
Яку саме ділянку роботи ви координуєте і чому, на вашу думку, без неї старт був би неможливим?
Зараз я — координатор волонтерів і “закриваю” безпосередньо зону старту-фінішу. Тут досить зрозуміло, адже саме ми запускаємо учасників на їх довгоочікувану дистанцію, бажаємо їм успіхів та легких ніг. І саме ми зустрічаємо їх переможцями, вручаємо заслужені медалі, та даруємо ті святкові емоції, до яких вони так прагнули кожен кілометр.
Який момент під час заходу дає вам найбільший заряд енергії?
Мабуть, це сам старт, а точніше — декілька хвилин до нього, коли всі учасники співають гімн. В мене кожен раз мурашки в цей момент. Це про єдність і силу, і це не тільки про старт на певній дистанції, це про всіх нас, українців!
З якими найцікавішими або найскладнішими завданнями ви стикалися під час підготовки, і що допомагає вашій команді працювати як єдиний механізм?
Кожен раз ти думаєш, що абсолютно готовий до старту, але кожен раз є якісь нові моменти. Найскладніше — це мабуть масштаби, адже коли учасників не сотні, а тисячі, то тут важливо розуміти обʼєми роботи. Це тисячі медалей, які треба розфасувати, тисячі ізофолій, тисячі учасників, яких треба зустріти на фініші.
В цей момент дуже допомагає команда: кожен чітко розуміє сектор своєї роботи. При цьому, коли ми бачимо, що десь потрібне підсилення, ми більшість своїх сил направляємо саме туди! Ми універсальні бійці і в цьому наша сила.
Що б ви сказали людині, яка хоче вперше спробувати себе у волонтерстві?
Обовʼязково спробуйте! Волонтерство — одне з найкращих моїх рішень у житті. Це про незабутній досвід, про друзів, про можливість відучити себе частиною величезної події. А далі це переростає у твоє хобі, без якого ти не уявляєш свої вихідні.
Андрій Геведзе
волонтерський стаж 13 років
Що саме надихнуло вас стати частиною волонтерської команди Run Ukraine і присвятити свій час Київського півмарафону?
Я пройшов шлях від волонтера Київського марафону до менеджера проєктів в Run Ukraine. Ще у 2013 році у метро я випадково побачив афішу марафону. Згодом натрапив на форму реєстрації волонтерів, де зареєстрував себе і знайому. З цього все і почалось.
Згадайте свій перший досвід волонтерства на масових заходах: коли це було, де саме і які емоції ви тоді пережили?
На своєму першому марафоні я працював волонтером на фінішному пункті гідратації та харчування. Це були неймовірні враження. Ще упродовж місяця після заходу я агітував знайомих та друзів долучатися до волонтерства на таких заходах і навіть пропонував профкому університету підписати договір про співпрацю з Run Ukraine.
На кожний новий захід я приводив дедалі більшу кількість волонтерів, завдання ставали складнішими, зростав і рівень відповідальності. Напередодні Kyiv Half Marathon 2014 зі мною зв’язалися Діма Черніцький та Саша Доманчук, і запросили очолити маршалів траси — команду з 50 волонтерів, відповідальних за те, щоб бігуни ніде не звернули “не туди”. Це був мій перший досвід роботи в команді Run Ukraine пліч-о-пліч, з іменним бейджиком, плануванням монтажу парканів, таймінгу проходження учасниками секторів маршруту, логістикою автобусів і волонтерів.
Згодом мені доручили набір та координацію волонтерів у цілому, і я закріпився у команді як “залізний батько” “залізних волонтерів” — IRON VOLUNTEERS.
Який момент під час заходу дає вам найбільший заряд енергії?
Для волонтерів участь в організації масштабних бігових подій України — це не лише подолання непередбачених труднощів, а й справжнє задоволення від роботи, яку в команді жартома називають «порятунком світу».
Найціннішим досвідом стають щирі емоції учасників: вдячність, обійми та медаль на фініші, що разом створюють унікальну атмосферу забігу.
З якими найцікавішими або найскладнішими завданнями ви стикалися під час підготовки, і що допомагає вашій команді працювати як єдиний механізм?
Найскладнішим завданням було, коли 28 вересня 2014 року перед Kyiv Half Marathon підрядник із чіпами відмовився приїжджати до України через безпекові ризики, і заміну знайшли в останній момент. Тоді волонтери за ніч підготували стартові пакети — це випробування й об’єднало команду IRON VOLUNTEERS. Вони й справді “залізні”. Їм не страшний ні дощ, ні холод, ні буря, ні спека.
А для нас найбільшим кайфом є участь в організації наймасштабніших бігових заходів України, протистояння умовам, непередбачуваним ситуаціям, будь-яким негараздам, які можуть виникнути на нашому шляху.
Що б ви сказали людині, яка хоче вперше спробувати себе у волонтерстві?
Найголовніше — бажання. Якщо у вас є бажання створювати щось важливе та прекрасне, якщо у вас горять очі, то у вас все вийде.
Альона Буткевич
волонтерський стаж: 12 років
Що саме надихнуло вас стати частиною волонтерської команди Run Ukraine і присвятити свій час Київського півмарафону?
Надихаючих факторів безліч: можливість бути частиною великого механізму та популяризувати спорт. Це неймовірний заряд емоцій. У мене завжди мурашки по шкірі від людей, які навіть на дистанції встигають дати “п’ятюню” та усміхнутися у відповідь на підтримку.
Для мене це ще й чудова фізична розрядка після «роботи головою». Можна перелічувати нескінченно, але найцінніше — це люди, з якими ти пліч-о-пліч робиш спільну справу.
Згадайте свій перший досвід волонтерства на масових заходах: коли це було, де саме і які емоції ви тоді пережили?
Свій перший волонтерський досвід досі згадую з усмішкою: це було 30 серпня 2014 року на Zombie Run у Голосіївському парку. Одразу за ним був Kyiv City Marathon 2014 — і ось уже 2026-й, а нічого не змінюється. Я просто не уявляю свого життя без цього божевільного драйву.
Яку саме ділянку роботи ви координуєте і чому, на вашу думку, без неї старт був би неможливим?
Близько 10 років я відповідала за трасу. Траса — це “скелет” забігу: розмітка, перекриття доріг, розстановка волонтерів, контроль поворотів та небезпечних ділянок. Це все те, що робить маршрут зрозумілим, безпечним і, головне, веде бігунів у правильному напрямку.
Позиція маршала траси не така яскрава, як робота у стартовому містечку. Ти не перебуваєш “у центрі подій”, а стоїш на повороті чи десь у лісі, де часто навіть немає зв’язку. Проте саме від цієї бази залежить драйв і комфорт тисяч учасників.
Останній рік намагаюся зосередитися на камерах схову. Поки що це справжній виклик: ранок починається з їх налаштування, а далі потік подій все одно виносить на інші позиції.
Який момент під час заходу дає вам найбільший заряд енергії?
Фініш останнього учасника. Але якщо чесно, то найбільше заряджає навіть не сам рух чи масштаб події, а живі емоції людей і це особливе відчуття причетності до чогось великого.
З якими найцікавішими або найскладнішими завданнями ви стикалися під час підготовки, і що допомагає вашій команді працювати як єдиний механізм?
Найскладніше — це непередбачуваність: погода, повітряні тривоги, затримки, людський фактор. Ти постійно несеш відповідальність за безпеку і розумієш, що будь-яка дрібниця може вплинути на тисячі людей.
Найцікавіше — швидкість рішень. Іноді просто немає часу на роздуми — треба діяти миттєво та впевнено. Саме в такі моменти вирішальними стають чіткий розподіл ролей, довіра та комунікація.
Найбільший виклик — це хаос, а найбільша сила нашої команди в тому, що вона вміє цей хаос приборкати та організувати.
Що б ви сказали людині, яка хоче вперше спробувати себе у волонтерстві?
По-перше, не чекай ідеальних умов. На перших івентах може бути хаос, холод, дощ чи спека, 100% ранній підйом і купа дрібних завдань. Але саме з цього будується велика справа, адже забіг відбудеться за будь-якої погоди.
По-друге, будь готовий до командної гри. Тут немає “я”, є тільки “ми”. Саме в таких умовах народжуються знайомства, що залишаються з тобою на роки.
По-третє, волонтерство — це крута можливість вийти із зони комфорту. Ти навчишся вирішувати проблеми, до яких життя тебе точно не готувало.
Попри всі виклики, це чистий драйв, адреналін і гордість від того, що ти вносиш свою частку в розвиток здорового суспільства в Україні. Приєднуйтесь до команди Iron Volunteers Ukraine — будемо створювати круті івенти разом!
Андрій Гладишев
волонтерський стаж: 15 років
Що саме надихнуло вас стати частиною волонтерської команди Run Ukraine і присвятити свій час Київського півмарафону?
Мене надихнуло бажання залишитися в біговому середовищі після завершення власної спортивної кар’єри. Я займався легкою атлетикою (біг на довгі дистанції) як спортсмен-аматор, тому добре розумів цей процес ізсередини.
Коли у 2011 році мене запросили допомогти на Київському півмарафоні — розвозити воду та харчування на пункти гідратації — я відчув, що мій спортивний досвід може бути корисним іншим.
Мені було неймовірно цікаво стати частиною створення такого масштабного проєкту в Україні. Цей драйв і відчуття причетності до великої бігової родини тримають мене в команді Run Ukraine і до сьогодні.
Єлизавета Соколова
волонтерський стаж: 1 рік
Що саме надихнуло вас стати частиною волонтерської команди Run Ukraine і присвятити свій час Київського півмарафону?
Хотілося додати у вихідні незвичної активності. Оскільки на той момент я ще не бігала, вирішила спробувати себе у волонтерстві. У 2021 році я супроводжувала всі події Run Ukraine у Києві в якості волонтерки: працювала на фасуванні, у камерах схову та маршалом траси. За цей час волонтерство стало настільки важливою частиною життя, що пропускати заходи було вже просто неможливо.
Згадайте свій перший досвід волонтерства на масових заходах: коли це було, де саме і які емоції ви тоді пережили?
Мій перший досвід волонтерства відбувся у 2019 році на марафоні — я працювала на пункті гідратації на Русанівці. Мене неймовірно вразила кількість людей, що наважилися на дистанцію у 42 км. Саме тоді я відчула справжній драйв від того, що є частиною цього величезного спортивного руху.
Який момент під час заходу дає вам найбільший заряд енергії?
Найпотужніший заряд енергії — це спільне фото всієї команди після фінішу. Коли основна робота позаду, можна нарешті видихнути, обійняти своїх і трохи перепочити перед підготовкою до наступного старту.
