Участь у великих перегонах починається з одного кроку. У випадку Олени Левинської участь почалася з 200 метрів. Більше вона пробігти не могла.
Олена – майстер спорту з академічного веслування. 8 років занять, безліч призових місць, розминка в 10 кілометрів перед тренуванням. Потім все закрутилося – дитина, нова робота, брак часу… Олена продовжувала займатися спортом як уміла – спортзал, тренажери, бігова доріжка.
2 роки тому друг покликав на Київський марафон і Олена без вагань обрала дистанцію в 5 кілометрів. Та виявилося, що бігова доріжка й біг по вулиці – це зовсім різні речі. В Олени не вийшло добігти до фінішу. Але вийшло знову добряче «підсісти» на спорт.
Потім Олена прийшла на групові заняття в Run Base Kyiv. На заняттях вона завжди бігла в кінці. Однак із купою однодумців. Потім був другий масовий забіг. Олена добігла до фінішу останньою. Але добігла. І раділа як дитина.
Щодня через не можу й не хочу Олена виходила з дому. І з кожним днем біг із ворога перетворювався на друга. Потроху за спиною залишалося все більше кілометрів і кілограмів. Люди, які щодня бігали поруч, ставали друзями.
«Якби не біговий клуб, я б закинула біг. Підтримка тренера й людей навколо – це причина мого результату. Коли є тренер, він може розказати, скільки й коли тобі потрібно бігти, як витрачати сили. І просто скаже, що ти молодець»
Одночасно, бігаючи для себе, Олена бігла і для інших. Страх перед тим, що «люди дивляться на мене тому, що я повна й біжу незграбно» змінився на впевненість. «Вони дивляться на мене тому, що я для них – герой». Її сила волі потягла за собою друзів. Один за одним, вони надихалися, приєднувалися, бігли.
Швидкість і результати не мають значення. Для Олени важливо, що вона біжить для душі. А ще важливо, що вона може бігти довго, хоча й зі швидкістю, з якою інші ходять.
Зараз Олена готується до забігу в 21 кілометр. Щодня тренується – це вже звичка; спокійно отримує довідку – адже ніколи не знаєш, що може статися; і з гордістю згадує, з чого вона починала.
«Я йду на марафон за стимулом рухатися далі. Яку б дистанцію ти не біг, тебе завжди підтримують, кричать тобі, плескають. Це те, що варто відчути кожному»
17 квітня Олена вийде на старт свого першого півмарафону. І бігтиме повільно. Але для себе.
